Філігранна творчість: малюнки, вирізані з паперу

Кажуть, талановита людина талановита в усьому. До 33 років француз Аурел Раббіш (Aurel Rubbish) встиг спробувати себе в ролі музиканта і вуличного художника, проте ось уже 4 роки присвячує весь вільний час паперовому карвінгу, створюючи запаморочливі малюнки.

Художнє різьблення по паперу - популярний напрям у сучасному мистецтві. Раніше вже розповідала про лаконічні творіння Лізи Родден, неймовірно складні композиції, створені художницею Мод Уайт, і сповнені романтики мініатюри від Дмитра та Юлії DreamPapercut.

Аурел Раббіш має свій неповторний стиль: в його малюнках нескладно знайти «відгомони» стріт-арту, американського поп-сюрреалізму і тату-дизайну. Багатошарові «мереживні» зображення він створює за допомогою ножа, клею і, звичайно ж, паперу. Все інше - спритність рук і ніякого шахрайства.

Його роботи різні за розміром: від метрових творінь до кишенькового формату. Їх можна побачити у швейцарських художніх галереях і в паризьких підворіттях, де папір починає рватися тут же, як тільки малюнок прикріплений до стіни. Люди, квіти, комахи - все це об'єднується польотом фантазії автора. Часто Аурел вдається до квазірелігійних мотивів: це можуть бути руки, складені в молитві, або череп, прикрашений трояндами.

Як справжній вуличний художник, Аурел Раббіш шукає оригінальні ідеї для своїх проектів, наприклад, серія останніх робіт нагадує малюнки з блокнота молескін. Художник зізнається, що малюнки балончиком не давали йому такої можливості для самовираження, яку він отримав після того, як почав працювати з папером. Зараз він упевнений в тому, що нарешті знайшов своє справжнє покликання.   

Джерело:  http://www.kulturologia.ru/blogs/021214/22390/

То чия вишиванка? Valentino Couture

Як тільки побачили вишиванки колекції Valentino Couture ss-2015, то одразу "серце тьохнуло" - наше, українське! І серце правду підказало, хоч дизайнерів надихав життєвий шлях єврейського білоруса Марка Шагала.

Як пише оглядач STYLE.COM, дизайнерів Valentino "полонив" Шагал, його неймовірне життя, дуже важке, але сповнене оптимізму. В національні деталі, імовірно, ніхто не вникав, той же STYLE.COM називає предків художника російським. В колекції дійсно вистачає російських сарафанів, проте є й кептарики, і свити, і, головне, наші червоно-чорні вишивки хрестиком. Свого в колекції знайдуть чимало і росіяни, й, точно вже, білоруси.

А все тому, що різні національні групи розвиваються в численних контактах між собою, і без взаємовпливу практично неможливий розвиток жодної локальної культури (навіть японці через море переймали багато китайського).
Ще один важливий момент - народні культури тісно пов'язані між собою стилістично, бо за джерело творчості для будь-якого народу слугувала природа, а "сонце світить всім однаково". Тут одразу згадується, як один декоратор оформляв мароканський ресторан гуцульськими килимами, видаючи їх за щойно привезені з кращих базарів Маракешу.

Мода, як і декоративно-ужиткове, та й взагалі будь-яке мистецтвр, не є національно обмеженою. Румунські блузи з живопису Матісса, відтворені Сен-Лораном колекції 1976 року, яку називали і Ballet Russes, і Kazak - також мали багато нашого, як і Сен-Лоранівські вишиванки 1999 року...

У своїй дисертації 2008 року Мирослав писав:"Найбільш об'єктивним є визначення національного як усього, що сприймається та оцінюється нацією як своє. З огляду на це українськими можуть бути як події й явища, що відбуваються на території країни, так і продукти творчості вихідців з України, а також твори, що містять елементи та колорит, характерні для нашої традиційної культури... Національне мобілізує людей, спонукає черпати сили в в своєму історичному минулому, органічно засвоювати елементи інших культур, сумісні з їхніми національностями, і цим самим продовжувати процес творення себе як нації",

Під цими словами Мирослав Мельник може підписатись і зараз.

Джерело: фешн-блог Мирослава Мельника

Вишиванки від Караванської

Показ колекції вишиванок Оксани Караванської відбувся в Українському Національному Музеї у Чикаго

Український Національний Музей в Чикаго заснований в 1952 році з метою всебічнопопуляризувати українську культуру в США. Показ вишиванок Оксани Караванської став преамбулою до масштабної етновиставки "Стильне століття шляхетного одягу", яка експонувалась в музеї з жовтня 2014 року.Вишиванки від Караванської сама дизайнерка називає "кутюрними", бо вони поєднують старовинні рукотворні техніки оздоблення з сучасними тканинами та кроєм.

Вишиванки дійсно дуже цікаві, справді авторські, дизайнерські. Єдиний недолік - фото з показу геть не гламурні. Тому зроблено кілька колажів вишиванок на фоні видів Чикаго.

У Чикаго досить потужна українська діаспора, яка вболіває за події в Україні й усіляко підтримує нас. на самому ж показі Караванської також не обійшлося без відлуння тривожних подій: у фіналі дефіле разом з моделями вийшли двоє хлопців-майданівців, які перебували на лікуванні у Чикаго. Також на демонстрованих вишиванках коло серця з'явилися символічні червоні атласні стрічки.

Джерело: фешн-блог Мирослава Мельника

Браслет з бісерного "хутра"

Основою для виробу слугує сітка. У представлених виробах використовувався бісер 8/0 і в сітці від ключової до ключової бісеріни набрано не 5, а 3 бісерини. Необхідно врахувати, що пришите повітряне намисто ("воздушка") ще трохи розширить виріб. На сітку, на мій погляд, немає сенсу брати дрібний бісер, хоча спочатку при розробці даної технології я пробувала пришивати на сітці з бісеру 12/0.
Сплівши сітку, кінці заправляємо.

Окремо в'яжеться воздушка.
Я прийшла до висновку, що товщина волосіні може бути і менше, ніж на звичайне повітряне намисто. Закінчивши в'язати воздушку, залишаємо кінець довшим - ним і будемо пришивати воздушку до сітки. На браслет йде 5-7 м. Готової воздушки (це, до речі, для представлення вартості роботи по браслету приблизно довжина воздушки на шию).
Пришивання намиста.
Вводимо голку в саму крайню кутову бісерину сітки, витягаємо голку з кінцем волосіні до упору - поки початок воздушки не впреться в сітку. Далі набираємо на голку 3 петлі з воздушки. Це нагадує наметочним шов в шиття (в одну петлю голку вводимо зверху, в наступну - знизу) - тобто щоб ці 3 петельки гармошкою нанизати на голку. Далі вводимо голку в місце попереднього виходу і проходимо 2 бісерини. У підсумку нам необхідно вийти на діагональну лінію сітки.

Повторюємо те ж саме:

Думаю можна крокувати і через 3 бісеріни. А можна, напевно, спробувати і через 4 - експрес-варіант пришивання воздушки. Можуть бути комбінації з отаких «згустків» - набрати на голку якомога більше петельок. На поворотах (тобто по крайках браслета) я набирала по 2 петельки. Це щоб браслет в результаті не сильно розширився.
На фото нижче видно стібки пришивання (воздушка тут навмисне витягнута вгору для наочності).

Тут прошито 2 діагоналі:

Що стосується відколів каменів - рекомендую захоплювати їх голкою при нанизуванні 3 петельок. Це і надійніше, і дірок в ськолах не видно. Великі компоненти або компоненти, в необхідності яких ви сумніваєтеся, можна пришити окремо після розшивки всього браслета.
Наприкінці всі браслети у мене трохи зігнулися (стали трохи опуклими), що, на мій погляд, зробило браслет округлим.
Браслети виходять дуже м'якими, гнучкими й «живими».

Джерело: http://www.neizvestniy-geniy.ru/trainings/r8/t154/

Бісероплетіння - повітряне намисто

 Ось таке повітряне намисто ми будемо робити. Майстер-класів з "воздушки" в інтернеті багато, але у кожної майстрині вони різні і тому хочу розповісти як їх робить Юлечка Клят.

 Для початку зберемо в купку матеріал з якого будемо робити намисто. У Юлі білосніжний чеський бісер №11, №8, №6 (2-ох видів) і трохи відколів місячного каменю.

 Набираємо бісер і відколи на волосінь у випадковому порядку. Волосінь не відривати !!!!

 Беремо ось такий великий гачок. На Юлиному номер не вказаний, але для порівняння вона поклала поруч гачок № 2. Тобто, беремо найбільший, який можемо знайти.

І починаємо в'язати. Петлі не затягуємо, ну і з таким величезним гачком це навряд чи вийде. Юлечці  не подобаються повітряні намиста, в яких 1 бісерина в петлі. Вона робить 3 - 4 бісеринки, якщо бісеринка велика (№6), тоді її можна пров'язати і одну в петлі.

На цьому фото краще видно, як це робиться.

Потім робимо на дошці розмітку шпильками і збираємо намисто.

Ось так.

Збираємо петельки гачком і пов'язуємо їх. Потім надягаємо ковпачок і закриваємо застібкою.

Гачок просовуємо в усі петлі намиста, потім вводимо голку між петельками і гачком, робимо вузлик і так кілька разів (ще хочу сказати, що перш ніж почати в'язати гачком повітряні петлі, Юля залишає на початку роботи сантиметрів 40 волосіні. І в кінці роботи теж залишає волосінь, ось її і протягуємо в голку для скріплення повітряних петель).

А потім одягаємо ковпачок, кінці волосіні протягуємо в отвір ковпачка і одягаємо бісеринки або намистинки.

Ось таке повітряне намисто вийшло.

Елемент ближче.

Велике спасибі Юлечці за майстер-клас. Джерело: Ярмарка майстрів.
І ще кілька фото повітряного намиста. Полюбуйтесь на цю красу. Я просто у захваті!