Лучанка Вікторія Дорош самотужки опанувала техніку квілінгу
Сьогодні папір – один із найпоширеніших і найдоступніших матеріалів, який використовується у багатьох сферах людського життя. А от для мистецтва папір – це справжня знахідка. На ньому пишуть свої твори письменники, малюють картини художники, з нього роблять неперевершені витвори майстри паперової пластики, орігамі, квілінгу. Без паперу не уявляє свого життя й молода лучанка Вікторія Дорош.
Квілінг - як наркотик
Із Вікторією нас познайомила соціальна мережа. Однак віртуального знайомства виявилося замало, аби осягнути таланти молодої жінки, яка творить неперевершені вироби з паперу у давній техніці квілінгу. Тож ми вирішили зустрітися віч-на-віч. Як виявилося, Вікторія – особистість багатогранна. Вона з дитинства займалася різними видами творчості – від малюнка до вишивки, а згодом здобула фах художника-дизайнера, закінчивши Інститут мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки. Як зізнається Віка, в Інституті довелося вивчати чимало різновидів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, однак давньої і захоплюючої техніки квілінгу на той час у навчальній програмі ще не було. Вікторія Дорош здобула вищу освіту у 2008-му році, а 2 роки тому всерйоз зацікавилася паперовим мистецтвом – квілінгом.
- Вийшло так, що в Інтернеті я натрапила на одну роботу, виконану в техніці квілінг, і вона дуже мене вразила, - розповідає Вікторія Дорош. – Я почала шукати інформацію про цю техніку, а згодом вирішила спробувати творити власноруч. Моєю першою роботою у техніці квілінгу була сніжинка. До речі, всім початківцям також раджу починати зі створення сніжинки. Спробувавши один раз, це заняття стало для мене, як наркотик, тому квілінг відразу ввійшов у моє життя.
Нині на рахунку Вікторії десятки робіт, створених у цій чудернацькій техніці. Деякі з них невеличкі й не потребують особливих навичок та підготовки, а от широкі полотна вимагають неабиякого терпіння, часу, художнього смаку та попередніх приготувань. Так, аби створити масштабну роботу в техніці квілінгу, Вікторія Дорош спершу готує ескіз, потім накручує безліч паперових «кучериків», із яких згодом формує композицію. Папір у вмілих руках лучанки перетворюється на справжні витвори мистецтва.
Сьогодні Вікторія Дорош настільки досконало володіє технікою квілінгу, що охоче проводить майстер-класи для дорослих і дітей у відомих салонах-магазинах Луцька. Вона взялася за цю справу тому, що з власного досвіду знає, як воно – опановувати це мистецтво самотужки.
- Звісно, сьогодні є усім доступні Інтернет-ресурси, де все написано і описано, але коли ти сам починаєш щось пробувати і поруч немає вчителя, який би виправив твої помилки, то буває доволі важко, - запевняє майстриня. – Чимало речей тоді доводиться відкривати для себе самому. Техніка квілінгу вже потрохи починає відроджуватися, адже приблизно рік тому її ввели до навчальних програм Інститутів мистецтв та в шкільну практику.
Дива із ксероксного паперу
Загалом же, мистецтво квілінгу, як розповіла Вікторія Дорош, зародилося досить давно. Так, ним широко займалися монахині при бідних церквах у ХVІ столітті. Вони брали позолочені на краях смужки паперу і закручували їх. Сама назва техніки «квілінг» походить від англійського слова «quill» - пташине перо, оскільки на той час ще не існувало спеціальних інструментів для закручування паперових смужок, тому їх накручували на кінчик пташиного пера. Потім такі позолочені завитки складалися в узори і здалеку здавалося, що вони викладені з дорогоцінних металів чи каміння. Оскільки золото було дорогим, тому оздоблення церков і богослужбових книг технікою квілінгу стало дуже популярним, дешевим і оригінальним. Згодом, у ХVІІ – ХVІІІ століттях, коли папір був надто дорогим задоволенням, квілінгом могли займатися лише заможні люди, переважно придворні дами, для яких це був чи не єдиний вид їхнього рукоділля. На жаль, у ХХ столітті це раніше популярне мистецтво було забуте, і лише вкінці ХХ – на початку ХІХ ст. техніка квілінгу відроджується і набирає сили.
Вікторія Дорош стверджує, що квілінг нині входить у моду, адже в Інтернеті можна знайти роботи різної складності та на будь-який смак. Одиницею квілінгу є тоненька смужка паперу, скручена у спіраль. Саме з таких дрібних завитків потім створюють цілі композиції.
- Сьогодні готові смужки для квілінгу можна придбати у спеціальних мистецьких магазинах або нарізати самому, - каже лучанка. – Ці смужки можуть мати різну ширину, але стандартними вважаються ті, які мають ширину 3, 5 і 6 мм. Для закручування смужок можна використовувати як спеціальний інструмент, так і звичайну зубочистку, трішки розщеплену ножем на кінчику. Таким чином, кінчик паперової смужки вставляється у місце розщеплення і накручується. Потім завиткам за допомогою спеціальної лінійки з кружками різних діаметрів надають однакової форми, підклеївши кінчик клеєм ПВА. Із таких паперових «кучерів» можна сформувати різні фігурки – око, листочок, квадрат і т.д., а тоді починається робота над створенням композиції.
До речі, Вікторія Дорош розповіла, що для роботи у техніці квілінг найкраще годиться папір для ксерокса – білий або кольоровий, бо він має оптимальну товщину. Якщо ж взяти тонкий папір, то він не триматиме форму, а якщо скористатися товстим, завитки будуть заломлюватися. Нарізати смужки для квілінгу в домашніх умовах лучанка радить канцелярським ножем під металеву лінійку (пластмасова буде стесуватися і смужки виходитимуть кривими).
Терпіння породжує успіх
Якщо ж вас зацікавила техніка квілінгу, то перед тим, як приступати до роботи, варто запастися терпінням. Саме воно, як запевняє Віка, є запорукою успіху в цій нелегкій справі.
- Техніка квілінгу об’єднала людей із цілого світу і сьогодні можна навіть говорити про цілі школи, - розповідає майстриня із Луцька. – Так, найвідомішими вважаються європейська та корейська школи квілінгу. Вони відрізняються якраз посидючістю майстрів, які належать до цих шкіл. Так, корейці дуже терплячі та посидючі, їхні роботи створюються дуже скрупульозно і можуть містити кілька сотень і навіть тисяч найдрібніших деталей. Це виглядає ювелірно й вишукано, однак вимагає багато терпіння. А от для європейської школи квілінгу притаманні великі форми, вироби можуть складатися з невеликої кількості деталей, які можна навіть порахувати.
Саме від величини деталей залежить і швидкість виконання робіт у техніці квілінг. Як стверджує Віка, є вироби, які можна виготовити за день, а є такі, на виготовлення яких треба затратити й рік. У творчому доробку лучанки є різні роботи, від найменших, як от листівки чи іграшки, оздоблені елементами квілінгу або й повністю виконані у цій техніці, до масштабних полотен у вигляді картин. Ідеї для своїх робіт молода майстриня намагається не запозичувати з Інтернету, а лише бере їх за основу, доповнюючи та урізноманітнюючи авторськими елементами.
Вікторія Дорош – унікальна майстриня у Луцьку, адже займається квілінгом серйозно і незабаром обіцяє порадувати лучан персональною виставкою, де на загальний огляд виставить 5 широких полотен, оригінальний набір шахів, виконаних у техніці квілінгу та кілька дрібніших робіт, які також заслуговують на увагу. Однак варто зазначити, що вироби з паперових «кучерів», на жаль, не є довговічними. Такі роботи бояться вологи і пилу, від часу також вигоряє і змінює колір папір. Тому, щоб продовжити життя своїм виробам, лучанка Вікторія Дорош покриває їх лаком або ховає під склом.
Окрім техніки квілінгу, Вікторія має ще ряд інших не менш цікавих занять. Так, приміром, вона серйозно замається різними видами витинанок.
- Якщо писанка – це бренд України нині, то витинанка стане таким брендом у майбутньому, - вважає майстриня. – В давнину українці прикрашали витинанками свої оселі, зараз у техніці витинанки виготовляють сніжинки на новорічні свята.
А ще Вікторія Дорош – чудова художниця, вона пробує свої сили в живописі, графіці, розписі стін і скла, іконописі. Не менш цікавою для молодої майстрині є і вишивка та оздоблення новорічних іграшок і пляшок. Активно займаючись творчістю, лучанка мріє здобути популярність в Україні та за її межами та хоче, щоб її витвори купували для приватних колекцій. А ще заповітною мрією Вікторії є відкриття власного магазину-студії, де продаватимуть вироби хенд-мейд та всі види паперу.
- Було б чудово, якби у моєму магазині люди могли придбати не лише акварельний папір, але й, приміром, корейський папір ручного виробництва – ханді або високоякісний японський папір, - каже Вікторія Дорош. – У такому магазині-студії можна було б навчитися й різноманітним технікам, а майстер-класи проводили відомі майстри. Схожий магазин-студія є у Москві, там оволодівати таємницями мистецтва допомагають майстри з Японії та Китаю.
Сподіваємося, мрії молодої лучанки здійсняться найближчим часом, адже для цього талановита майстриня та дбайлива мама двох маленьких синочків докладає максимум зусиль.
Софія Стасюк
Газета "АверсПрес" 22 листопада 2012 р.
