Скринька художньої майстерності від Вікторії: Гуцульський розпис на склі

Особливе місце у художній спадщині Гуцульщини займає розпис на склі. Цей вид народного малярства проявлявся в іконописі,який завдяки своєрідній колористиці та графічному трактуванню рисунку, де зовсім відсутній канонічний іконописний стиль, дістав назву покутської або “гуцульської” ікони.
Не дотримуючись вимог церковних приписів ікони, як правило, не займали місце у храмі, а призначалися для інтер’єру селянських хат, або висіли у скромних придорожніх каплицях. Відрізняючись декоративністю, вони вносили в інтер’єр напівтемного селянського житла живий відблиск скла і яскраву кольоровість, притаманну народному естетичному уподобанню.

Живопис на склі виступає яскравою сторінкою образотворчого фольклору, що живиться багатими мистецькими традиціями минулих віків. У малюванні на склі відбилися естетичні смаки народу, соціальні мотиви, розуміння явищ навколишнього світу. Тут органічно поєдналися казка і правда, фантазія і реальність.

Техніка малювання була проста, але ускладнювалася тим, що малюнок і фарби накладалися з титульної сторони шибки. Для спрощення процесу майстри інколи використовували готові малюнки на папері або народні дереворізи, які обводили по контуру чорною фарбою. Спочатку пензлем вимальовували внутрішні деталі композиції – висвітлення і тіні, рум’янці, баганки одягу, далі поверх них накладалися локальні кольори. Прикрашене орнаментом тіло визначало головну тональність всієї кольорової гами твору. На нього використовували червону, синю, чорну, жовту і зелену фарбу. Для позолочення німбів виготовляли суміш із бронзової пудри і покосту або підклеювали на звороті позлітку. Як ремісничий промисел живопис на склі був поширений у Косові, Жаб’є (Верховина), Яворові. Радимо ознайомитись з приватною колекцією нашого Косівського митця пана М. Струтинського і переконатися,що іконопис на склі є дійсно одним з найпрекрасніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Якщо говорити про гуцульський розпис скла, то можемо відмітити, що в процесі його розвитку він мінявся,збагачувався і зазнавав багатосторонніх впливів з боку Польщі,Буковини,Румунії,Покуття та ін. Проте,навіть польський дослідник Йозеф Грабовський намагався довести,що іконопис в Польщі явище істинно польське і також стверджував відмінність цих ікон від тих,що знайдені в Карпатах та інших регіонах.Іконопис став зародком в розвитку такої течії як декоративний розпис на склі. Гуцули зображали святих ( “Ісус Христос”, “Св.Ілля на колісниці”, “Св.Варвара”, “Богородиця з дитям”, “Юрій-змієборець” та багато інших), а потім молилися їм благаючи добробуту, урожайності земель, щастя, благополуччя. “Варварське полювання ” любителів антикварних художніх цінностей зубожило Гуцульщину та позбавило її багатьох найкращих робіт, що знайшли свій притулок в приватних колекціях.
Зробити дослідження в цій галузі народного мистецтва є досить непросто і в наш час: з однієї сторони вагомою причиною є пізнє його відкриття в Україні, з іншого - майже вщент вивезені з території Гуцульщини і продані твори “скупщикам старовини”. Поступово розвиваючись розпис переходить від ікон до простого зображення навколишнього світу, ілюстрацією до казок, абстрактних робіт та інших. Ми вже можемо бачити й філософські мотиви і роздуми автора на склі. Таким розписом починають оздоблювати і предмети вжитку.